Загартовуємо водою з народження

Діючи на шкіру дитини, що багата на нервові закінчення-рецептори, вода виявляє температурну, механічну і хімічну дію. Сприймаючи подразнення, рецептори по нервових волокнах передають їх у мозок людини. Вна­слідок цього відбувається перебудова всієї роботи орга­нізму відповідно до характеру, сили і тривалості подраз­нення: розширюються чи звужуються судини, виділяє­ться піт тощо. Чим більша різниця в температурі між водою і тілом, тим активніша ця перебудова.

Організм гостріше реагує на холодну і гарячу воду, ніж на холод і жару, оскільки вода має більшу тепло­провідність і легко забирає тепло від організму або від­дає його. Загартовувати організм водою можна протя­гом року, змінюючи температуру і тривалість її відповідно до своїх потреб.

Поступова рівномірна зміна температури води зу­мовлює таке саме рівномірне звуження чи розширення кровоносних судин. Загартовування треба розпочинати з теплої води, звичайної і приємної для дитини, і поступово через однакові проміжки часу охолоджувати її. Водні процедури слід проводити систематично, роблячи перер­ви лише у разі хвороби дитини. Перша реакція організ­му на холодну воду — звуження кровоносних судин, блідість шкіри. Але відразу ж починає посилено утворюватися тепло, кровоносні судини розширюються, шкі­ра розовіє, стає теплою, з'являється приємне відчуття тепла, бадьорість.

Незагартована дитина на початку процедури трем­тить, але це швидко проходить, особливо коли дитина побігає, пострибає. Але якщо процедура затягується, шкіра знову стає блідою, губи синіють, дитина починає тремтіти, вкривається «гусячою» шкірою. У цьому ви­падку треба припинити процедуру, енергійно розтерти дитину рушником і по тепліше її вдягнути. Якщо після процедури дитина почуває себе погано, з'являється в'я­лість або, навпаки, збудження, порушуються апетит, сон, потрібно негайно відмінити процедуру.

Слід враховувати індивідуальні особливості організ­му, зокрема, як дитина переносить тепло і холод, як вони впливають на її самопочуття. Якщо дитина недав­но перенесла якусь хворобу, то загартовування можна розпочинати тільки з дозволу лікаря.

Є різні види водних процедур: вологе обтирання, об­ливання, душі, ванни.

Найлегша водна процедура — вологе обтирання. Його можна починати з двох-трьох місяців. Для цього клаптик чистої фланелі або рушник змочують теплою водою і обтирають тіло дитини по частинах: руки, ноги, груди, спину. Потім відразу ж обережно розтирають су­хим рушником, щоб шкіра трохи почервоніла, і вкри­вають дитину ковдрою. Уся процедура триває 5—6 хв. її проводять, як правило, зранку, коли дитина прокину­лась. Спочатку температура води для обтирання дітей повинна бути +35° +36° С. Потім її поступово знижують через кожні два-три дні, доводячи до + 30° +28°. Такою водою можна обтирати дитину ці­лий рік при будь-якій погоді, не боячись простудити її.

Загальні обливання, які можна проводити після ку­пання, розпочинають при температурі води +35° + 36⁰ С. На голову лити воду не можна. Температуру води зни­жують протягом двох-трьох днів на 1—2°, доводячи її до +28°. Після обливання дитину витирають, розтираю­чи шкіру рушником за рухом крові.

З восьми-дев'яти місяців загальні обливання можна поєднувати з повітряними ваннами.

Коли після першого денного сну дитині змінюють одяг, її залишають голою на 4—5 хв. Потім проводять обливання і розтирання шкіри. Температура повітря має бути +20° С.

Отже, загартовувати дітей першого року треба над­звичайно обережно, систематично враховуючи їх інди­відуальні особливості та поступово збільшуючи силу за­гартовуючих процедур.

Останнім часом фізіологічна наука рекомендує на­вчати дітей плавати з перших місяців життя. У таких дітей ще є шкіряні рефлекси до водного середовища, в якому вони перебували в утробі матері. Якщо ці реф­лекси не закріплювати, то вони швидко зникають. Рекомендують навчати дітей плавати з двомісячного віку, якщо, звичайно, є на це дозвіл лікаря.

Спочатку треба добре вимитися тому, хто навчатиме дитину плавати, старанно помити ванну, і заповнити її чистою водою, нагрітою до +37°. Потім сісти в плавках у ванну і взяти дитину з рук іншої особи так, щоб до­лоня лівої руки розміщувалась на потилично-шийній ділянці дитини, а правою долонею підтримувати сідницю дитини. Руки і ноги її повинні бути вільними. Тримаючи дитину впоперек ванни на спині, обережно занурюють її у воду до підборіддя, стежачи за тим, щоб не по­трапляла вода у вуха, ніс і рот. Дитина повинна відчути тиск води з усіх боків. Треба запам'ятати, скільки зро­бить вона рухів руками й ногами у воді. Пізніше, порівнюючи ці дані, можна оцінити, як швидко розвивається рухова активність дитини.

Потримавши у воді 5 хв, дитину передають у руки іншої особи, яка з пелюшкою в руках чекатиме в цей час біля ванни. Так треба повторювати щоденно протягом п'яти-семи днів. У ванні і після того, як вийняли дитину з неї, слід спостерігати за реакціями дитини (почервоніння, збліднення шкіри), а потім за її сном, апетитом, на­строєм, і все це записувати в щоденник.

Під час плавання у ванну не повинна литись вода, треба стежити, щоб температура її не змінювалась.

Якщо дитина добре переносить плавання, на восьмий день температуру води знижують до 36,5°, а дитину три­мають у ванні 6 хв. Протягом кожного наступного тиж­ня тривалість перебування дитини у ванні збільшу­ється на 1—2 хв, а температура води знижується на 0,5°.

Якщо таке плавання діє на дитину сприятливо і пе­діатр не знайде ніяких порушень у її розвитку, можна продовжувати процес навчання і занурювати дитину вже у вертикальному положенні до підборіддя, переміщуючи її вздовж ванни. Потім слід змінити положення на гори­зонтальне і добиватись того, щоб дитина лежала у воді, відкинувши назад голову. Можна спонукати дитину пли­сти до іграшок, що лежать у протилежному кінці ван­ни. До кінця першого року дитина повинна навчи­тись самостійно триматися у воді, виконувати різні вправи.

Навчати ниряння потрібно не раніше як з десятимі­сячного віку. При цьому, сівши з немовлям у ванну, треба зануритись самому у воду спочатку до нижньої губи, потім до верхньої, а дитина це спостерігатиме. Потім спонукати її робити те саме. Якщо дитина не відкрила рота і не ковтнула води, можна спонукати її зробити це саме ще двічі. Після цього можна пірнати самому і спонукати дитину повторювати ті самі рухи. Пізніше потрібно навчити її діставати з дна ванни іг­рашки, попередньо показавши, як це робити.

Пірнання — відповідальний момент і потребує вели­кого терпіння, яке повинно передатись і дитині. Навчан­ня дітей плавання з раннього віку — один із способів загартовування і підвищення рухової активності, що сприяє розвитку опорно-рухового апарата і в майбут­ньому сприятиме формуванню правильної постави.