Материнство. Труднощі і поганий настрій

Прикрощі. Спочатку, після народження дитини, ви часто будете засмучуватися, відчувати своє безсилля і невпевненість. Це цілком нормально, а надто з первістком — дуже важко точно визначити як вчинити в тому чи іншому випадку. Через це очі ваші постійно будуть на мокрому місці. Засмутити вас може все що завгодно. Одна жінка, почувши плач свого немовляти, відразу думає про найжахливіші недуги, що уразили його. Іншій здається, що чоловік став неуважним, забуває про неї. Третя впевнена, що після пологів втратила свою привабливість.

Почуття безвиході часто відвідує молоду матір і відразу після пологів, і за кілька тижнів. Звичайно найважчий час починається з її повернення в рідну домівку з пологового будинку. Там за нею доглядали, допомагали, вона весь час перебувала під наглядом. Тепер у неї самої купа обов'язків — і догляд за дитиною, і хатні справи. Але пригнічує не тільки сила-силенна роботи — адже в неї може бути і помічниця, по господарству. Нестерпним стає раніше не знане колосальне почуття відповідальності за здоров'я та безпеку дитини. Чималу роль відіграють і фізіологічні зміни в жіночому організмі, викликані вагітністю і пологами.

Втім, більшість матерів не вважають свій поганий настрій справжньою депресією, не перебільшують можливих небезпек, не концентруються на неприємностях, які, можливо, ніколи і не трапляться. Цей непевний стан можна пояснити недооцінкою жінками своїх можливостей. Матері часто казали мені: «Я б не відчувала себе так зле, коли б знала, що подібні прикрощі властиві всім іншим». Ви легше подолаєте труднощі, якщо пам'ятатимете, що через них проходить багато жінок і що все неприємне колись скінчиться.

Якщо ж ви не зможете позбутися своїх важких відчувань у перші місяць чи два після пологів, не впадайте у відчай, а краще трохи відійдіть від постійних турбот про дитину. Сходіть у кіно, відвідайте салон краси, поповніть свій гардероб новими речами. Іноді корисно сходити в гості. Якщо дитину немає з ким залишити, не соромтеся брати її з собою. Ви можете запросити до себе подругу. Будь-яка з пропонованих розваг підніме вам настрій. Навіть якщо ви відчуватимете себе нездатною на такі «подвиги», пересильте себе і вам напевно стане легше. До речі, від цього стане добре не тільки вам, але й чоловікові та дитині. Якщо ж наші поради не допоможуть і ви відчуватимете себе щодалі гірше, спробуйте зв'язатися через свого лікаря з психіатром або психотерапевтом. Напевно він відновить вашу душевну рівновагу.

Коли жінка перебуває в пригніченому стані, їй здається, що чоловік не розуміє, як їй погано, ставиться до неї підкреслено байдуже. Тут треба враховувати два моменти. По-перше, будь-який іпохондрик страждає від зайвої недовірливості щодо тих, хто їх оточує, а по-друге, батько безперечно відчуває себе покинутим у домі, де всі заклопотані тільки немовлям. Таким чином, утворюється хибне коло. Тому молода мати не повинна забувати про чоловіка і приділяти йому хоч якусь увагу (мовби у неї і нема інших справ). Їй слід дати можливість молодому татусеві розділити з нею турботи про новонародженого.

Інші відчуття. Багато жінок, опинившись удома, стають страшенно неспокійними. Їх непокоїть плач дитини — за звичайними її примхами вони бачать щось украй серйозне. Вони панікують, коли та чхне або коли в неї з'явиться якась цяточка на шкірі. З острахом вони навшпиньки входять до дитячої перевірити, чи дихає дитина. Можливо, тут спрацьовує вічний материнський інстинкт. Гадаю, сама природа змушує всіх молодих матерів, серед яких чимало безтурботних за вдачею, украй серйозно ставитися до своїх нових обов'язків. Для легковажних осіб це може бути навіть корисним. Але для найсумлінніших помисливість є непосильним вантажем. На щастя, період невиправданих тривог короткий.

Трапляються перепади в настрої й іншого характеру. Перший час, перебуваючи в пологовому будинку, молода мати відчуває себе дуже залежною від лікарів та сестер і, звісно, щиро вдячна їм за все. Але дуже скоро до неї приходить упевненість, що сама вона краще б піклувалася про своє немовля, і потай вона вже не схвалює дій медичного персоналу, який обмежує її самостійність. Якщо додому до неї постійно приходить патронажна сестра, то їй знову доводиться пережити обидві описані стадії. Для матері бажання самій доглядати своє немовля є цілком природним. Страх самостійно діяти в перші дні породжений умовляннями оточуючих, нібито через недосвідченість можна все зіпсувати. І що сильніша невпевненість молодої матері на початку, то важче їй згодом буде повірити у свої приховані сили.