Затримки в розвитку дитини

Затримки в розвитку дитини. Ваша дитина росте, і, спостерігаючи за нею, ви відчуваєте складну гаму почуттів. Коли вона ловить усе на льоту, вас розпирає гордість - адже це ваше створіння. Вона радіє своїм успіхам, їй цікавий світ, що відкривається перед нею, і ви разом з нею ніби знову переживаєте найпрекрасніші моменти свого дитинства. Ви ладні впасти у розпач, помітивши, що у неї щось не виходить, що вона запізнюється в розвитку порівняно з іншими дітьми. Ваше занепокоєння посилюється незрозумілим почуттям власної провини. Подібне почуття властиве всім люблячим батькам. Будь-яке, найнезначніше відхилення від норми викликає рій думок про неправильний догляд, про погану спадковість, про вчинки в далекому минулому, яких ви тепер соромитеся, і про те, що привиди минулого повертаються і якось впливають на розвиток малюка. Більш того, у Біблії ви знаходите підтвердження своїм страхам, коли читаєте про те, що гріхи батьків лягають на їхніх дітей, та й нас самих у дитинстві вчили тому ж таки.

Насправді запізнювання в розвитку дуже рідко викликане помилками виховання, спадковістю або гріхами батьків (справжніми чи уявними).

Кожна дитина проходить свій шлях, не схожий на шлях інших дітей, вона розвивається за складною, властивою тільки їй моделлю, про що ми говорили в пункті 3. Ця модель закладена в її нормальній спадковості, а зовсім не у відхиленнях від неї. Рано чи пізно дитина почне ходити, говорити, у неї з'являться перші зуби, почнеться статеве дозрівання. Буде вона високою чи маленькою, худою чи повною - усе це передано їй батьками. Але і в одній сім'ї діти часто розвиваються по-різному, бо дуже складний весь комплекс спадкових рис, що передається дитині від батька і матері.

Розвиток рухової активності включає такі чинники, як уміння тримати голівку, сідати, вставати, повзати, ходити. Звичайно, відомі середні величини всіх цих чинників, але індивідуальні відхилення від них у цілком здорових дітей доволі значні.

Відомі досить рідкісні захворювання, які можуть вплинути на рухову активність, але їх легко визначить лікар.

Переважна більшість (до 90 %) затримок у формуванні рухових навичок належать до звичайних відхилень від норми, але не є наслідком захворювання чи неправильного розвитку.

Розумовий розвиток ніяк не пов'язаний з руховою активністю, про що необхідно знати батькам, щоб зайвий раз не шарпати свої нерви. Як правило, діти, у яких розвиток рухових навичок запізнюється, добре розвиваються інтелектуально. Так вийшло, що тести, яким піддають немовлят (наприклад, при вирішенні питання про усиновлення), можуть виявити лише відхилення у фізичному розвитку і соціальній адаптації дитини. Вони показують, чи не страждають діти від хвороб або травми мозку, чи не позначилася на їхній духовній сфері вимушена самотність у наймолодшому періоді життя. Жоден із існуючих тестів не дасть відповіді про майбутні розумові здібності однорічної дитини. Такі якості людини, як пам'ять або здатність мислити логічно, можна більш-менш надійно визначити, лише коли дитині виповниться 2 роки.

Розумовий розвиток, на відміну від фізичного, більшою мірою залежить від середовища, в якому росте малюк, а не від характеристик спадковості. Діти, народжені від жінки з низьким інтелектом, будучи усиновленими і потрапивши в інтелігентну родину, ближчі за розвитком до названих батьків.

Духовний і соціальний розвиток дитини залежить від вродженого темпераменту (наприклад, активні або тихі і замкнуті діти), але ще більшою мірою він визначається їхнім вихованням. Ви не знайдете надійних доказів, що такі пороки особистості, як алкоголізм, нечесність, є спадковими.

Діти, що запізнюються в розумовому розвитку, потребують постійного спостереження з боку лікаря. Лише він може виявити, хворіє дитина на якусь недугу чи перебуває в умовах, які потрібно змінити. Допомога лікаря тим більш важлива, коли дитина погано розвивається фізично і до того ж не орієнтується в предметах і людях, що її оточують. Принаймні її повинен оглянути педіатр, а окуліст і отоларинголог хай перевірять зір та слух.