Фактори зміцнення здоровя дітей. Загартовування

Загартування — один з найважливіших засобів профілактики захворювань, зміцнення здоров'я дітей і підлітків — розглядається як комплекс методів цілеспрямованого підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливих фізичних факторів навколишнього середовища. Питання про загартування дитячого організму тісно пов'язане з біологічною проблемою пристосування до навколишнього середовища.

Перегрівання чи переохолодження організму зменшує його захисні сили. У відповідь на дію холоду і тепла в організмі виникає складний фізіологічний комплекс реакцій. У цьому процесі беруть участь не окремі органи, а певним чином організовані і пов'язані між собою функціональні системи, які підтримують температуру тіла на належному рівні.

Терморегуляція — це сумарне відображення фізичних і хімічних процесів, що виникають в організмі. Тепло утворюється в усіх тканинах, але головним чином у м'язах і печінці внаслідок хімічних реакцій, які постійно відбуваються в організмі у зв'язку з обміном речовин.

Отже, основу теплопродукції становлять хімічні реакції, і тому утворення тепла в організмі називається хімічною терморегуляцією. Велика роль у терморегуляції належить залозам внутрішньої секреції, гіпофізові, наднирковим і щитовидній залозам.

Організм постійно віддає тепло в навколишнє середовище. Тепловіддача відбувається за допомогою тепловипромінювання, теплопровідності, випаровування з поверхні шкіри, а також з потом, сечею, калом, тобто завдяки фізичним процесам. Тому тепловіддачу називають фізичною теплорегуляцією. Найбільше тепла віддається через шкіру.

Залежно від подразників, теплових чи холодових, змінюється тепловіддача через шкіру. Цей процес здійснюється за допомогою складних нервово-судинних реакцій, які викликають зміну температури шкіри та інтенсивності потовиділення.

Тепловіддача залежить від об'єму периферичного судинного русла та кровопостачання шкіри. Якщо розширюється судинне русло і збільшується об'єм кровопостачання шкіри, випромінювання - тепла підсилюється; якщо звужуються судини шкіри, тепловіддача зменшується.

Сталість температури тіла в дорослих людей забезпечується чіткою роботою механізмів терморегуляції, виробленням і віддачею тепла, зумовлених регулюючою функцією центральної нервової системи.

Терморегуляція у дітей ще недостатня. Чим молодша дитина, тим менш досконала система терморегуляції. Це пояснюється незрілістю центральних і периферичних ланок терморегуляції. Слід зазначити, що одна з найважливіших ланок фізичної теплорегуляції — потовиділення — починає добре функціонувати у дітей, яким сповнилося 2-3 міс.
Недостатність системи терморегуляції у дітей можна пояснити такими фізіологічними особливостями. У малих дітей поверхня тіла, порівняно з їхньою масою, вдвічі-втричі більша, ніж у дорослих. Отже, дитина раннього віку, особливо немовля, одержує і витрачає значно більше тепла, ніж доросла людина. Тому діти чутливіші до температурних коливань навколишнього середовища. При малій масі тіла у дітей відносно більша поверхня шкіри, внаслідок чого існує невідповідність між теплопродукцією і тепловіддачею, адже віддача і вбирання тепла прямо пропорційні поверхні тіла.

Чим молодша дитина, тим значнішою є тепловіддача, бо в дітей шкіра тонша й ніжніша, а просвіт капілярів шкіри відносно ширший, ніж у дорослих.

Теплорегуляційні механізми у дітей розвиваються поступово. І лише тоді, коли дитина досягне трирічного віку, можна говорити про їхню досконалість. Водночас батьки повинні пам'ятати, що в дітей дошкільного віку все-таки ще спостерігається нахил до несталості температури тіла. Це зумовлене недостатнім розвитком регуляторних функцій і нейроендокринного апарату в цьому віці. Тому загартування дітей з метою вдосконалення терморегуляційного апарату має велике значення.

У незагартованому організмі навіть під впливом короткочасного охолодження порушується терморегуляція, причому процеси тепловіддачі переважають над процесами теплопродукції і температура тіла прогресуюче знижується. Охолодження сприяє зниженню опірності організму до інфекційних агентів. При цьому активізуються умовно-патогенні мікроби, створюються умови для розвитку гострих і хронічних захворювань.

Загартування сприяє виникненню стійких судинних реакцій, які забезпечують затримання тепла в організмі під час охолодження. Доведено, що внаслідок систематичної й планомірної дії дозованого охолодження в дитини виникають рефлекси, які змінюють інтенсивність теплопродукції, тобто в процесі загартування виробляється досконаліша адаптація до охолодження, краще зберігається тепло в організмі за несприятливих метеорологічних умов навколишнього середовища.

Слід зазначити, що не всі діти однаково схильні до захворювань. Деякі з них хворіють рідко, і хвороба в них проходить легко, а в інших спостерігається тяжкий перебіг хвороби, який закінчується ускладненнями. Отже, тяжкість хвороби багато в чому залежить від загального стану дитини, її загартування, опірності та захисних сил організму.

У загартованих людей навіть тривала дія холоду не порушує температурної стійкості, при охолодженні в них зменшується тепловіддача в навколишнє середовище і, навпаки, активізуються механізми теплоутворення, посилюється обмін речовин, що й забезпечує нормальний перебіг фізіологічних та біохімічних процесів в організмі.
Загартування — це вміле застосування досконалих, створених тисячорічною еволюцією фізіологічних механізмів захисту та адаптації організму. В процесі загартування виявляються приховані можливості організму, мобілізуються у разі потреби захисні його сили, усувається небезпечна дія несприятливих факторів навколишнього середовища. Усі види загартування, використовувані в комплексі, сприятливо діють на організм дитини, поліпшують діяльність усіх органів та систем.

Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. Загальними гартувальними заходами є правильний режим дня, раціональне харчування, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних гартувальних заходів належать суворо дозовані ультрафіолетові опромінювання, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Відомий вітчизняний педіатр Г.Н.Сперанський пропонував при проведенні гартувальних заходів дотримувати таких правил:

• 1) загартовування починати і в подальшому проводити, якщо дитина здорова;
• 2) досягати поступової дії гартувальних процедур на дитячий організм;
• 3) процедури проводити систематично;
• 4) при виборі методики загартовування враховувати вік та індивідуальні особливості дитини;
• 5) починати загартовування можна в будь-яку пору року, але найкраще тоді, коли тепло (у холодну пору року дія факторів навколишнього середовища менш ефективна і збільшення тривалості процедур більш поступове);
• 6) гартувальні заходи проводити лише при позитивних емоційних реакціях дитини;
• 7) відновлювати заняття після перерви, якщо дозволяє лікар, слід з початкових навантажень (але збільшувати дози можна швидше).